День пам’яті Героїв Крут

Крути – наша гордість і слава,

Там соколи юні у вічність пішли.

На клич молодої держави, 

Піднялися вірні сини. 

Грудьми у нерівному бої, 

Спинили червону орду, 

З честю впали герої, 

За Україну свою.

Михайло Зельман (Лісовий)  "КРУТИ"

https://www.youtube.com/watch?v=8GZhwIRgQCw (ссилка на відео)

Ця історія досі викликає неоднозначні оцінки. І це відбувається як з боку суспільно - політичної свідомості обох держав, учасниць згаданої події, так і з боку суто історичного підходу вельми шанованих дослідників .

29 січня 1918 року . Збройне зіткнення на залізничній станції біля села Крути , яка розташовувалася на 130 -му кілометрі в північно-східному напрямку від Києва, Україна . Учасники події : невеликий загін з боку юної Української Народної Республіки (близько 600 чоловік) і знаменита Червона гвардія Радянської Росії , яка значно перевищує своїх вимушених супротивників числом, бойовим потенціалом і досвідом. Результат бою не важко передбачити. У запалі громадянського протистояння, трансформації суспільного і політичного світогляду , в пікових точках переломних моментів, що стали низкою таких подій , які змусили нашу історію зазнати найглибших змін, цей бій ніяк не міг залишитися в забутті.

Причини, з яких це сталося, для деяких очевидні, для деяких так і залишаться незрозумілими і навіть зовсім необгрунтованими, але вони мали місце бути. Як факт, який завжди залишається фактом - такою правдою, яку неможливо ані сховати, ані спотворити; лише на короткий час і лише під дією величезного страху. Але коли ця напруга слабшає, правда знову відкривається. Вона як світло, від якого тікає всяка темрява .

А правда в тому, що народ України любить свою країну. Своєю кров’ю, душею і своєю працею він, як і будь-який інший народ, прагне до життя і благополуччя. Це було доказом , яскравим доказом, і насамперед самим собі . Доказом перед усіма іншими, нехай сильнішими, більш амбітними, але це - пряма відповідь на історичний виклик .

Указ Президента України про «День пам’яті Героїв Крут» № 15 /07, який відзначається 29- го січня, за даними проекту DilovaMova.com, був підписаний 15-го січня 2007-го року.

Цей День, не дивлячись ні на що, назавжди залишиться світлим в нашій пам’яті. День подвигу та прикладу для майбутніх і нинішніх поколінь. День надії і любові до своєї вітчизни. День пам’яті Героїв Крут.

«Крути»

Школярі ЗОШ І-ІІІ ст.. № 1 м.Сокиряни активно долучилися до загальноміського міжчасового діалогу «Крути» з нагоди вшанування пам’яті Героїв Крут та усіх загиблих за волю й незалежність України. Юнаки з гордістю марширували та вигукували: «Слава Україні!», «Героям Слава!», «Україна – понад усе!»…

З метою виховання у громадян, особливо молоді, поваги до історичного минулого Українського народу та у зв'язку з сторіччям героїчної загибелі юнаків у бою під Крутами, 29 січня у Сокирянській ЗОШ відбулась тематична лінійка, присвячена цій знаменній даті.

Їх було триста – студенти та гімназисти. Проти них були тисячі – солдати, фронтивики та матроси більшовицької армії. Нерівний бій. Бій під Крутами, який на декілька днів віддалив захоплення Києва. Втрати сягали: до 250 юнаків, одна рота (до 30 людей) студентів і 10 старшин. Бойовий наказ наша молодь виконала.

Зворушливими словами десятикласники не залишили байдужими нікого і донесли до серця кожного трагізм тогочасних подій.

Піднести патріотичний дух учнів допомогло проведення флешмобу. Юнаки у військовій формі, під керівництвом Вулковського О.Г., майстерно продемонстрували стройову підготовку. Хвилююче прозвучала урочиста присяга юнаків: «Україно! Свята мати героїв, зійди до серця мого за твою славу, за твої ідеї! Нехай душа моя в тобі відродиться. Зміцни мій дух, загартуй волю, щоб сміливо йшов в бій, щоб віра моя була гранітом, щоб зростала завзяття міць….»

   Подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі. Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її.